… сприяючи відмиванню коштів на чищенні річок для губернатора Рєзніченко.
Согласно знаменательному отчету Глобальной комиссии по экономике водных ресурсов, к 2030 году глобальный спрос на пресную воду превысит предложение на 40%. Эксперты предупреждают, что водный кризис будет только усугубляться, если мы не начнем использовать воду более эффективно.
Водной политики и продовольственной безопасности нет в экологических планах Украины. Где мы будем брать воду, если реки начнут высыхать – никто не думает. Руслан Стрілець путешествует по Карпатам, питарится с президентом финляднии и дарит подаренные нам пожарные машины лесхозам.
Руслан, скажи хотя бы что насчет пакетиков. Их запретили, но они никуда не исчезли. Хоть с этим будешь что-то делать? Я уж не говорю про воду…
Тече річка невеличка, схочу…
Тут нещодавно давав інтерв’ю для “Суспільного” з приводу намірів очистки річки Случ. Ну як очистки – поглиблення дна. За півхвилини важко відповісти на кілька запитань та дати повну відповідь, тож продублюю це тут, дещо розширено.
Запитую, а що є аргументом для початку робіт з поглиблення дна (“очистки”). Кажуть низька якість води, річка сильно забруднена. Тож, одне містечко на Случі купило машину за 9 млн грн, щоб подолати цю проблему.
Ось тут починається найцікавіше. Є три причини для зниження якості води в річках. Як вчить нас ургентна медицина, одним із перших кроків в допомозі потерпілому є усунення травмуючих факторів. Ніхто не накладає пов’язку на опік, не загасивши вогню, ніхто не робить штучного дихання потерпілому від електротравми, не від’єднавши його від струму.
Тож, перш ніж здійснювати будь яке втручання в систему, потрібно провести оцінку наслідків. Потрібно порахувати хоча б гроші:
1) Скільки втрачає громада через неякісну воду в річці;
2) Скільки втратить в процесі “очистки” в тому числі у вигляді екосистемних послуг.
3) Якщо сума вигоди від очистки переважить суму втрат від неочистки, то в цьому є логіка.
Щоб “очистка”, мала ефект, потрібно, ліквідувати першопричини. Їх є три:
1) Побутове та промислове забруднення. Мені журналістка показує аналізи. Бачу там вміст заліза та біохімічне поглинання кисню. Це, кажу, дурня, – залізо взагалі ні на що не натякає, а ось БПК – це лише ознака того, що є якісь органічні речовини. А є ще якісь аналізи? Є. Дивлюся, а там кишкова паличка аж кишить. О це і є причина забруднення – люди, які живуть в долині Случі та її приток, просто засрали річку в прямому смислі цього слова. Отже, щоб покращити якість води в річці, перше, що потрібно зробити – це перестати в неї срати.
2) Замулення річки та засмічення неї органікою, що призводить до масового розмноження ціанобактерій, смороду і дохлої риби – це вперте порушення “Водного кодексу”. Мова іде, насамперед, про оранку в прирусловій частині та першій надзаплавній терасі. Хочете, щоб річка не замулювалася – перестаньте орати в її долині.
3) Води в річці стало менше, а отже концентрація забруднень зросла. Потрібно збільшити дебет води. Для цього потрібно взяти під охорону джерела та болота у верхів’ї приток річки. Потрібно, щоб водозбір джерела був природним лісом, що гарантуватиме сталість виходу води із нього. В ідеалі оліготрофне чи мезо-оліготрофне болото. Справа в тому, що глобальна зміна клімату шкодить не стільки підвищенням температури, скільки розподілом дощів. Так, підвищення температури на 1-2 градуси збільшить випаровування води на пару процентів. Однак, в нормі у нас дощ має йти 5-7 днів на місяць, виливаючи не більше 0,5 мм опадів за годину. Тобто, тихий затяжний дощ протягом кількох днів. Якщо у нас дві зливи на місяць, але за годину виливається 10-20 мм опадів, то нібито і місячна норма є, а толку немає. По перше, ця вода здебільшого безперешкодно стече у річку, несучи за собою ґрунти із ріллі та какашки із нужників. Заплавних дібров та лук немає, нічого воду, мул і какашки не зупинятиме. А заплавні діброви та луки вздовж річки мають бути. По друге, у сам ґрунт майже нічого не потрапить. Він складається із капілярів, які не пропускають одразу багато вологи. Якщо злива іде одну годину, то вода через капіляри рухатиметься одну годину. Далі спека і верхі шари ґрунту висохнуть, а нижнім нічого не перепаде. Таким чином, не буде чому живити, ні річку, ні ґрунт, ні підземні води. Болота, особливо сфагнумові у 14 раз ефективніше акумулюють воду ніж гола рілля і поступово її віддають. Саме в їхнє відновлення потрібно вкладатися. А осушення боліт і видобуток торфу – це справжній екоцид із тяжкими наслідками.
Тож, перш ніж вкладати десятки і сотні мільйонів гривень платників податків, в марну справу розчищення русла, потрібно ліквідувати першопричини зниження якості води в річках.
Іван Хом’як, 13 серпня